Глобальна продовольча проблема
Глобальна продовольча проблема
Доповідь з географії
учень 10 - А класу середньої школи № 96 Коркуна Дмитро
Львів 2000
Стародавня мудрість каже: "Людина їсть щоб жити, а не живе, щоб їсти". Кількість їжі, потрібна для нормального життя і діяльності , залежить від статі, віку, маси, зросту, від характеру і умов праці, побуту, від кліматичних особливостей території. Учені вважають, що методична норма калорійності добового раціону їжі повинна становити не менш як 2300-2600 ккал і 70-100 г білка. Але за нашого часу, як свідчать дані ООН, лише 1/3 людства забезпечена харчуванням, яке має достатню калорійність і раціональну структуру.
Протягом останніх десятиліть ХХ ст. перед народами світу постало багато гострих і складних проблем, які дістали назву глобальних. Серед них слід відзначити продовольчу проблему.
На шляху глобальної продовольчої проблеми є багато перешкод. Продовольча криза у багатьох малорозвинених країнах проявляється у неспроможності сільського господарства забезпечити стабільний приріст продуктів харчування. Він повинен, принаймні відповідати темпам приросту населення цих країн. Продовольча криза поглиблюється соціальними, економічними інколи і політичними чинниками та зумовлена низьким рівнем землекористування. Половина тих, хто займається у цих країнах сільським господарством, обробляють земельні ділянки і досі сохою та мотикою.
Найбільш складна продовольча ситуація склалась в країнах, що розвиваються, на які припадає лише 1/3 світового збору зернових, 15-20 % виробництва м‘яса, молока, яєць. Середня калорійність харчового раціону в цих країнах –– 2400 ккал і 60 г білка за добу. У більшості з них харчування недостатнє і за калорійністтю і за кількісттю білків, що негативно позначається на здоров‘ї, працездатності і навіть на розумовому розвитку людей. Ще в середині минулого століття бразильский учений Жозуе де Кастро написав книжку "Географія голоду". Відтоді голод у світі набрав ще більших масштабів. За нашого часу "географію голоду" насамперед визначають найвідсталіші країни Африки. Південної і Південно-Східної Азії, де значна частина населення живе буквально на грані голодної смерті.
Кількість голодуючих людей у світі, за даними ООН, зросла з 460 млн. у 1970 р. до 550 млн. у 1990 р. і, можливо, досягне 600– 650 млн. у 2000 р. Це означатиме, що голодуватиме кожен десятий житель планети. У розвинутих країнах добове споживання їжі складає у середньому 33000 кКал., а в країнах що розвиваються – не більше 2200 кКал., при мінімальній нормі, визначеній органами ООН у 2400 кКал. Це тоді, коли при наявних технологіях обробітку землі, за прогнозами можна було б прогодувати при вірному підході населення, яке в кілька разів перевищувало б сучасне.
Щоб розв‘язати глобальну продовольчу проблему, людство має повніше використовувати ресурси рослинництва, тваринництва і рибальства. При цьому воно може йти двома шляхами.
Екстенсивний шлях –– ще дальше розширення орних, пасовищних і рибопромислових угідь.
Та оскільки всі родючі і зручно розташовані землі практично вже освоєні, цей шлях вимагає дуже великих затрат.
Інтенсивний шлях –– полягає насамперед у підвищенні біологічної продуктивності існуючих угідь. Вирішальне значення для нього матимуть біотехнологія, впровадження нових високоврожайних сортів і нових методів обробки грунту, розвиток механізації, хімізації, а також меліорації, історія якої налічує вже кілька тисячоліть.
Проте меліорація земель також потребує старанної підготовки і прогнозування, бо досвід багатьох країн показує, що вона може спричинити до багатьох небажаних наслідків.
Перспективне вирішення продовольчої проблеми йтиме найшвидшим шляхом підвищення урожайності , збільшення площ зрошувальних земель та удосконалення технологій обробітку земель. Технічні можливості для впровадження таких заходів є лише у найрозвиненіших країнах, а тому важливо підкреслити необхідність всебічного співробітництва, яке може закласти основи прогресу у вирішенні продовольчої проблеми на планеті.
Щоб забезпечити населення землі продовольством, потрібно в останню чверть ХХ століття збільшити обсяг сільськогосподарського виробництва у два рази, а на середину ХХІ – у п'ять разі. Розрахунки показують, що, коли б досягнутий тепер у багатьох розвинутих країнах рівень продуктивності сільського господарства поширити на всі країни світу, можна було б повністю задовольнитити потреби в продовольстві 10 млрд. чоловік і навіть більше.
Отже, інтенсивний шлях- головний у розв'язанні продовольчої проблеми людства. Уже тепер він забезпечує 9/10 усього приросту продукції землеробства.
У наш час питаннями, які є пов'язані з глобальною продовольчою проблемою займається продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО). ФАО заснована 1945 р. Її офіційна мета – поліпшення харчування і підвищення життєвого рівня народів; підвищення продуктивності сільського господарства і поліпшення системи розподілу продовольства та продукції. Найвищий орган ФАО – конференція у складі представників усіх держав-членів. Керівний орган – рада у складі представників 49 держав-членів, яких обирає конференція. Адміністративний орган – Секретаріат на чолі з генеральним директором. Місце перебування секретаріату ФАО – Рим.
Дата добавления: 23.05.2003
